Вечір вистелив росу.
Туго сплетену косу.
Чи він щиро покохав.
Якщо ні – його благала.
Щоб коси він не займав.
Ранок вистелив туман...
Що любов його обман.
Замість радості – біду.
Вірила його словам.
Розплітать чужим рукам.
Від дівочих сліз роса...
Нерозплетена коса.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1