Надя Касянчук - у свої ледве п'ятнадцять | Текст песни

• Тексты песен
• Надя Касянчук
• у свої ледве п'ятнадцять

у свОї ледве п'ятнадцять, ми дивилися вище неба,
малювали вершини занадто круті, щоб піднятися.
дерлися вверх, нехай по бобових стеблах,
та дісталися вище, ніж може здатися.

у свОї ледве п'ятнадцять, ми часто йшли проти вітру.
несли у душах тепло, розбивали весь лід на друзки.
гордо дивились на сонце, хоч жар і обпалював шкіру.

між нами були кілометри, а проте, ми тримались за руки.

у свОї ледве п'ятнадцять, ми марили чимось більшим,
прокладали незнані маршрути, невтомно ловили життя.
на перетині наших доріг, спільні мрії ставали віщі,
на перетині наших світів, навіть Бог, й той не був нам суддя.

у свОї ледве п'ятнадцять, ми стали самі ж собі ідоли.
складали долю, як пазл. Вірили в власні знаки.
перемоги ділили на всіх, називали невдачі спільними.
і сушили сльози на відстані, коли хтось із нас тихо плакав.

у свої ледве п'ятнадцять, ми справді стали митцями,
на свій лад творили життя, заливали фарбою дні.
у нас зажди був простір, ми стирали задані рами.
нас ламали окремо кожного,
та ми завжди були не одні.

у свої ледве п'ятнадцять, ми творили власні союзи,
ми були одним цілим, не ділили на \"ти\" і \"я\"

ми хотіли так бути, тими, що звуться друзями,
але стали такими, яких називають
сім'я.