Тут тільки ти та цей самотній місяць. Знайомий до болю мотив, я благаю, не бійся. Стільки перепетій, щоб до цього дійти... І ось тут я і ти (я і ти), тільки я і ти... Тепер все буде добре, я впевнений - це правильно, Шляхами непротореними ми прямуємо до правди. Я не бачив зірок, але я знаю напрям. В твоїх очах я зустрічав відзеркалення карти Там, де ніхто не вірив, Там, де погляд синьоокої надії нам подарує мрії. Наївно? Не звинувачуй, бо у що нам вірити, Коли стандарти всі подвійні - кулі та війни? Даруй обійми, доки ними ми не піймані, Тримай надійно те, що нас робило вільними. Сонце проб'ється крізь бетон вогнем ясного ранку. Тиша... Війна кінчилась на світанку...
Припев:
Іноді потрібно бачити зорі крізь попіл. У нас з тобою на двох один клопіт. Коли кінець був поряд, я відчував твій дотик, І наш шлях обіцяв бути довгим...
Іноді потрібно бачити Сонце крізь попіл. У нас з тобою на двох один подих. Коли кінець був поряд, я відчував твій погляд, І наш шлях обіцяв бути довгим...
2-ой куплет:
Даруй посмішку небу. Воно обов'язково відповість тобі навзаєм, я це знаю. Іноді, все, що треба - жити так, як хочеш, А не так, неначе складаєш екзамен. Дощі минають зранку. Там, де лунали залпи, Настане тиша та розквітнуть маки на світанку. І на оновленій землі буде син, буде мати І будуть люди... Болю більше не буде! Тримай за руки віру в перемогу, в її очах дорога, Її печаль не здола, не для того Вона так довго трималась біля полум'я резини Там, де кулі свистіли ночами зимніми... Тільки вона та цей самотній місяць. Знайомий до болю мотив, я благаю, не бійся. Стільки перепетій, щоб до цього дійти, І ось вона і ми, тут тільки вона і ми...
Припев:
Іноді потрібно бачити зорі крізь попіл. У нас з тобою на двох один клопіт. Коли кінець був поряд, я відчував твій дотик, І наш шлях обіцяв бути довгим...
Іноді потрібно бачити Сонце крізь попіл. У нас з тобою на двох один подих. Коли кінець був поряд, я відчував твій погляд, І наш шлях обіцяв бути довгим...