На схилах Дніпра, де Аскольда могила, Збиратись гуртом ми в дитинстві любили: Блакитне повітря і жовтеє листя - Там спогади й мрії переплелися. Дерева шепочуть там про минуле, Яке не забулося, не промайнуло, І б'є джерело священне та чисте - Його вже ніхто не засмітить навмисно!
Приспів: Києве, вічно світи, Хай золотом сяють на церквах хрести! Ти нам - як батько, як рідна мати, Ти - серце народу, який не зламати!
З гори Володимир нам дивиться в вічі, "Свій рід пригадайте!" - він мовчки нас кличе, І Лавра у серці надію здіймає: Вже досить нам горя - нас щастя чекає! Дніпровськії кручі - то гордість і сила, Звідсіль усю Київську Русь охрестили! У вирій думок тут щораз поринаю, І мрію про землю вільну безкраю.