Дивна лінія брови, мов ласкава лінія. І сама поміж трави, мов озерна лілія. Світить звабо в тих очах зіркою провісною. І біжить кудись дівча, щоб зробитись піснею.
Поле дівчині з води промовляє колосом. І сама гукає в слід юним щирим голосом. Запита: куди біжиш? Поспішати годі вже. Квітне слово як спориш і звучить мелодія.