В царстві бездушному, в мороці ночі, де безнадія розвісила гасла, знала душа, що не бачили очі... Свічка не згасла, свічка не згасла. -- Жах перетворював серце на камінь, попіл минулого вітер розвіяв. Долі людські обпливали свічками, та не згасала свічка надії. ---- Часом до болю у чорнім полоні серцю хотілося світла, бувало. Та наболілі народні долоні, як таємницю, свічку ховали, -- щоб не загубити надію даремно, щоб хрестоносці зловісної сили в серці народнім ту свічку таємну не роздивились, не загасили. ---- Диво із див, що у мороці темнім, де панувала засліплених каста, біля твоїх авторів, моя земле, свічка не згасла, свічка не згасла! ---- Зараз розвиднілось в світі широкім. Тільки я прошу вас, люди, будь ласка: хай і надалі, небачена оком, свічка священна світить, не згасне!