слова Ігоря Лазаревського музика Володимира Прокопика
Знов весна і верба з річки воду п’є, Там слова навіва, їх несе вода. Зоряний, зоряна ця чудова ніч. Спомини знов мені пам’ять поверта, Спомини знов мені пам’ять поверта.
З тобою стрілись на весні, Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”, Так довго я чекав. Та невже, невже дарма Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема…
Знов весна і верба з річки воду п’є, Начебто бачив я сон свій наяву. Не зникай, руку дай, я тебе прошу. Піснею вистелив стежку я нову, Піснею вистелив стежку я нову.
З тобою стрілись на весні, Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”, Так довго я чекав. Та невже, невже дарма Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема… нема…
З тобою стрілись на весні, Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”, Так довго я чекав. Та невже, невже дарма Яблука падають в траву? А тебе нема.