Нехай, коли дощу остання крапля Впаде на землю,у долоні трав, Як грім небесний пролунають раптом Слова мої: “Як я тебе кохав! Як я кохав! Тебе кохав!” Слова мої: “Як я тебе кохав!”
Нехай, коли застигне дощ останній У дзеркалі асфальтових шляхів, Як дзвін по невоскресному коханню, Почуєш ти, як я тебе любив Як я любив, тебе любив. Почуєш ти, як я тебе любив!
Нехай, коли розтане в час ранковий Останній сніг без суму і жалю, Весна й тепло – все вернеться на коло, Крім слів моїх: “Як я тебе люблю!” Як я люблю! Тебе люблю! Крім слів моїх: “Як я тебе люблю!”
Але якщо в каштановім розмаї На розі вулиць, де тебе зустрів, Почуєш ти – як я тебе кохаю – Знай, то луна давно минулих днів. Минулих днів... Минулих днів... Знай, то луна давно минулих днів.