Ти скажи хіба не фантастично, що у цьому хаосі доріг, під суворим небом, небом вічним, я тебе зустрів і не зберіг? Під суворим небом, небом вічним, я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я – це вічне як і небо. Доки мерехтітимуть світи, буду я приходити до тебе і до інших йтимуть горді ти буду я приходити до тебе і до інших йтимуть горді ти
Як це все буденно, як це звично Скільки раз це бачила Земля Але ми з тобою, ми не вічні, Ми з тобою: просто ти і я. І тому для мене так трагічно, те що ти чиясь, а не моя.