Я прошу не лякайся моїх слів Я не збожеволів, не здурів, Із глузду не зійшов Ніхто не розуміє тут мене, Але вже дуже скоро це мине Побачивши, що
У гусінь просту Я переросту Не бався слізьми Без лапок і крил Позбавлений сил Залишатись з людьми І може колись Метеликом в вись Здіймуся і я І по небесам Літатиму сам Ось де доля моя І моє справжнє життя