Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий, Бо його носило, Воно скаже, синє море, Де його поділо.
Може милого втопило — Розбий синє море; Піду шукать миленького, Втоплю своє горе,
Втоплю свою недоленьку, Русалкою стану, Пошукаю в чорних хвилях, На дно моря кану.
Найду його, пригорнуся, На серці зомлію. Тоді, хвиле, неси з милим, Куди вітер віє!
Коли ж милий на тім боці, — Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти з ним розмовляєш. Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш. Збуди його, заграй ти з ним, Спитай синє море.
Воно знає, де мій милий, Бо його носило, Воно скаже, синє море, Де його поділо.