забувай мене плавно - згадати ще встигнеш я мовчки сама якось прийду під твій поріг забувай мене гарно – з сльозами і мріями з уламками посуду і тоннами кіс моїх визбираних на підлозі, на ліжку, між одягу що досі тримають отой неземний аромат стирай мене з пам’яті місячним голодом змітай мене з тіла, гардин і кімнат... змивай мої рухи, слова і картини лови всі думки, що давно пройшли повз твої очі. роки і хвилини - це наче локальний наркоз. забувай мене ніжно і дуже повільно зсувай свою руку з мого живота забувай мене довго – я добровільно забуду тебе, як прийде весна.