І більше немає за кого молити. Залишилась я,залишився ти і вітер.. Мені б сни його на подушці, і зорі в вині,і руки в словах. Допоки у нас на платівках jazz.
І я буду грати,не смій зупиняти. Моя безмежність сьогодні влучно прийде, наль’є чаю. Пальто залишаю. Так тихо пригортаєш.. Я знаю. Ти знаєш..
Шовковість цієї кімнати, все так риторично,безмовно і ніжно, кидається серпень в обійми до літа. Під ковдрами можна ховатись, можливо вмирати і воскресати. Хтось стане твоєю зупинкою, усьому свій час.