І стоятимеш так непохитно,
лише вітер знає,чого бажаєш.
Твої гілки тримають листя і одяг
чужих і рідних таких до крові..
Ти просто чекаєш від неї звістку.
Рання пташка не вміє літати.
Ти дерево з кори,що при обіймах згорає..
Кого ти чекаєш?
Кого ти чекаєш?
І поки браття готують пастку,
між світом й вами виростали діти.
Колискові оберігали.
Ви снити знали..
І чари мали..
Настя Миронюк еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1