давай вшануємо мовчання хвилиною жертви, давай залишимось одне одному такими ж мертвими. а на губах минуле невиплакане терпне... давай востаннє побудемо відвертими...
//і, здавалося б, ніяких метеликів у шлунку, мій голос у твоєму скафандрі не звучатиме лунко, але я не зможу, я не схочу залишатися за лаштунками... а пам'ятаєш, ми колись були контрапунктом?..//
усе, що лишилось по нас, - маленькі кошлаті тіні. крізь твоє забрало не проходило моє проміння. час біжить, із собою взявши дві нотні лінії... і мовчить докірливо годинник настінний...