Як iшла я опiвночi Понад тихою водою, Зачерпнула в руки срiбло, Те, що мiсяць там залишив, I зробила з нього перстень. А як сонце привiтало Мене вранцi в чистiм полi, Я знайшла вiнок з барвiнку, Недоплетений учора, I зробила з нього перстень.
Два перстенi - то для тебе, Вибирай, що любий! Два перстенi - то твiй усмiх, А твiй усмiх - моя згуба. Два перстенi, дня i ночi, Ти вiзьми з собою. Як знайти мене захочеш - Кинь iх вранцi за водою.
Знову осiнь нам приносить В злотих кронах неба просинь, Злива дивних барв навколо I вiтрiв вiолончелi. Не сумуй за веснотравнем! Бо ж мелодiю забуту Два перстенi нагадають, Нагадають, як загубиш, Не знайдеш i не полюбиш, Не сумуй за веснотравнем!