Слово матері напутнє, Змалку сходжені поля, Чебрецева незабутня Отча, батьківська земля. Край мій славою рознісся, Плине зоряним шляхом, Сонцем скроплене полісся Зупинилось під вікном.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні.
І лишилось у зірницях, Наче пам’ять у мені, Наче димківська криниця З небом зоряним на дні. Край мій славою рознісся, Плине зоряним шляхом, Сонцем скроплене полісся Зупинилось під вікном.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні.
Я з людьми поділюся добром, Щоб надія не згасла в людині, Щоб вона проростала зерном, Як одвіку було в Україні. jooov.net