За морями, за лісами, За високими горами Там жило собі кохання Із блакитними очами. Разом з сонечком вставало, Довгі коси заплітало І під тихий шепіт вітру Людям щастя дарувало. Разом з сонечком вставало, Довгі коси заплітало І під тихий шепіт вітру Щастя дарувало...
За лісами, за морями, За високими горами Там жило собі кохання Між землею й небесами. Зрад і заздрощів не знало, Про любов пісні співало, Для людей з добром у серці Зорі з неба діставало. Зрад і заздрощів не знало, Про любов пісні співало, Для людей з добром у серці Зорі діставало...
З нівідкіль взялися раптом Дві сестри – Брехня і Зрада, Чорним кругом налетіли, Щоб кохання розтерзати. Біли рученьки зв’язали, Щиру душу розтоптали І кохання яснооке Сміючись закатували. Біли рученьки зв’язали, Щиру душу розтоптали І кохання яснооке Там закатували...
За лісами, за морями, За високими горами Дві сестри кохання вбили І з блакитними очами. Ні словечка не зронило, Вбивцям в очі подивилось, Впав кришталь одна краплинка, По щоці сльоза скотилась. Ні словечка не зронило, Вбивцям в очі подивилось, Впав кришталь, одна сльозинка По щоці скотилась...
І тепер на білім світі Важко нам любов зустріти, Та, якщо вона приходить, Бережіть її що митті. Не давайте панувати Сестрам двом – Брехні і Зраді, І тоді кохання ваше Буде щастя дарувати! Не давайте панувати Сестрам двом – Брехні і Зраді, І тоді кохання Буде щастя дарувати! (ост 4 рядки – 2)