Була, Жорж Санд, для всіх ти тайною... Як Париж, завжди була жаданною... Скачки, азарт і бар'єри круті... О, як ти кружляла в ті дні золоті... Та згасло все, і тепер у нічнім кабаре, Що п'яними вікнами дивиться в сад, Попільниці дивні на столах -- То зліпки з рук твоїх, Жорж Санд!
Жорж Санд, Жорж Санд, як пишався тобою Париж! Жорж Санд, Жорж Санд, як любив тебе вічний Париж! Жорж Санд, Жорж Санд, хто тебе захистить тепер? О тендітна Авроро Дюпен! О Авроро Дюпен!
Жорж Санд, Жорж Санд, Жорж Санд -- замість пишних троянд! Пада' попіл в долоні Жорж Санд, Жорж Санд, Жорж Санд! Жорж Санд, Жорж Санд -- і в сльозах на портреті Шопен, І ридає на сцені Шопен -- о Авроро Дюпен! І ридає на сцені Шопен -- о Авроро Дюпен!
Віват! Віват, жіноча магія... Жіноча магія, в якій себе впізнала Франція! Випила чашу свою ти сповна -- Хмеліли тобою, Жорж Санд, без вина! Та згасло все -- і тепер у нічнім кабаре, Що п\"яними вікнами дивиться в сад, Попільниці дивні на столах -- То зліпки з рук твоїх, Жорж Санд!