За морями, за лiсами, за високимi горами Там жило собi кохання із блакитнимi очами Разом с сонечком вставало, довги коси заплетало I пiд тихий шепіт вiтру людям щастя дарувало
За лiсами, за морями, за високимi горами Там жило собi кохання між землею й небесами Зрад і заздрощів не знало, про любов пiсни спiвало Для людей з добром у сердцi зорi дiставало
З гір рідких взялися раптом дві сестри брехня і зрада Чорним кругом налетіли, щоб кохання розтерзати Біли рученькі взяли, щиру душу розтоптали І кохання яснооке сміючи закатували
За лiсами, за морями, за високими горами Дві сестри кохання вбили із блакитнимi очами Ні словечка не зронило, вбивцям в очі подивилось Бо кришталь одна краплина по щьоці сльоза скотилась
І тепер на білім світі важко нам любов зустріти Та як що вона приходить бережіть її щомитті Не давайте панувати сестрам двом брехні і зраді І тоді кохання ваше буде щастя дарувати