Для неповторимой девушки Моей Натусии Первых От Василия Березняка Пiсля дощу висохла нiч, вiтер погас. Ми не однi, ми не живi - виключить нас. Ти як завжди дивишся вниз довго мовчиш, Так не сиди, вимкни сi-дi - ти ж не гориш.
Хочу-нехочу! Знаю-незнаю! Зимно, налий менi чаю! Було-небуло! Як не цiкаво! Знаєш? Налий собi кави!
...i поспiши...
I не для нас люди iдуть, люди стоять, Це не для нас парами сплять - виключить час. Ти не вогонь i не вода - ти манiкен, Змило на дно ангельский сад, хочу назад.
Пiсля дощу висохла нiч, вiтер погас. Ми не однi, ми не живi - виключить нас!