Інга Хухра(Nice Record) - Відверта розмова/"Евтаназія" | Текст песни

• Тексты песен
• Інга Хухра(Nice Record)
• Відверта розмова/"Евтаназія"

Влечение: сильное, ослепляющее и абсолютно непредсказуемое. Очень часто мы отрицаем, что испытываем влечение. Надеемся, что оно само исчезнет. Как и все неудобные вопросы, на которые мы не хотим отвечать. И неудобную правду, которую нам проще не замечать. Что если влечение просыпается в нас неожиданно? Как ему противостоять? И надо ли? (c. к/ф)

Я приходжу до тебе двічі на тиждень.
Часом, розхристана в домашньому одязі.
Зневірена, в тихій нестерпній агонії,
З серцем понівеченим, душею обвітреною...
Я сідаю у крісло, м'яке, занадто м'яке...
Я сідаю у нього, немов провалююсь
У щось незвідане, рідне, знеболене...
І хочеться в ньому втопитись з відчаю!
Мабуть, я сама до кінця не відаю,
Чому мені тут так часто легшає.
Чому від посмішки ледь помітної
Всередині м'якшає і теплішає.
Чому мене це все заспокоює
Сильніше і дужче ніж купа іншого:
Відбірного, правильного, чіткішого?
Я приходжу до тебе двічі на тиждень.
Часом, я довго вдягаюсь прискіпливо
Через це поспішаю, нервуюсь, запізнююсь.
І перед дверима вагаюсь, ввічливо,
Тихо і якось цнотливо, немов дівчисько
Вітаюсь похапцем, червоніючи
Десь під шкірою. Дуже глибоко,
Щоб не бачив ти. Як наївно це! =)
Знаєш, я зовсім не вмію слухати.
Мені би слово! Побільше оплесків!
І всім втирати своїми догмами
І філософію філософствувати,
Без заперечень, атак і критики...
А ти, ти інший. Ти якось змушуєш
Вслухатись, чути і розбиратися....
І це так вабить, лише розмовляти,
Словами гратися. Слів лякатися.
І наче я тут об'єкт дослідження.
І, мабуть, надто багато правил скрізь.
Але це так безадійно збуджує!
Розбурхує спраглу на хіть фантазію!
І заборонене манить трепетно,
В туж саму мить, без кінця лякаючи.
Розмова так необхідна часто є.
І так потрібо навчитись слухати.
І душу власну в слова обрамлювати...
Часом буває занадто боляче.
І хочеться сісти в кутку і плакати.
Адже так важко, чомусь. - Зізнатися.
Оголені нерви, заплутані страхами
Віддати на суд чийсь, відкрити світові.
Зустрітись віч на віч з його віддачею.
Мені так хочеться бути справжньою:
Без масок, прикрас, і смішків знервованих.
Не уникати і не боятися
Всього, що робить мене людиною,
Нічим не гіршою і не кращою,
А просто єдиною, особливою.
Казати у вічі усе, що думаю
Й не рятуватись як завжди втечею
Від правди, болю,образ й несхвлення.
Ми, люди, читати думок не вміємо.
І це на краще, мабуть, гадаю я.
Та всеодно ці рядки друкуючи
Тремчу від страху, що ти почуєш їх...
Все ж розуміючи, що лякаюсь я
Не твого осуду, не чийогось ще..
А лише свого... критичного погляду
На себе, справжню, не еталонну...
А просто дівчину, не ідеальну,
Живу і різну, складну й неправильну...

Інга Хухра(Nice Record) еще тексты