Не журись - Віддайте мову | Текст песни

• Тексты песен
• Не журись
• Віддайте мову

Не лиш герої на землі зростають,
Є у вітчизни і такі сини,
Які ніяких святощів не знають,
Святі їм тільки гроші і чини.

Такий глаголить: Я слуга народу!,
Але народу тим цей служить друг,
Що нишком нищить мовний корінь роду,
Народ свій обертаючи на слуг.

Такі загнали в села рідне слово
І там його вже тягнуть у гроби,
Аби забрати пам'ять в нас і мову,
А їх не мають нині лиш раби.

ПРИСПІВ І:
Віддайте мову — не прохання, а наказ!
Віддайте мову, нашу пам'ять і оплот,
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час!
Вмре мова — і ми щезнем як народ.

Було нелегко мову в нас забрати,
Котра корінням в Батьківській землі.
Сам хан Батий не зміг її стоптати —
Проте народу слуги все змогли...

Вони зробили з мови непрестижну,
Забрали з ВУЗ-ів, шкіл та установ;
Нас спонукали кожним днем і тижнем
До зради найспівучішої з мов.

Нам пильність присипали побрехеньки,
Що ми в тій зраді майже рай знайшли.
Вставайте, козаченьки-хмельниченьки,
Поки ми спали, мову ізвели!

ПРИСПІВ II:
Віддайте мову — не прохання, а наказ!
Віддайте мову, прорубайте в серці лід,
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час,
Лиш мовою живий козацький рід!

Хто ми для них? - Прості аборегени,
Але в тім слові величезний зміст.
Бо в землю повростали наші гени,
Це навіть крізь асвальт великих міст.

Хазяїн хто, чиновник чи конклавий?,
Чи ти, абореген землі ції?
Це скаже бій, хоч власне не кривавий,
Але і не найлегший із боїв.

Ми в тім бою своє ще скажем слово,
Про Чигирин, про Чернівці і Крим.
Та головне відвоювати мову,
У котрій глас народу крізь віки.

Віддайте мову — не прохання, а наказ!
Віддайте мову, прорубайте в серці лід,
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час,
Лиш мовою живий козацький рід!

Брати, на нас ви не дивіться скоса,
За своє кровне бій іде у нас.
Сьогодні в нас косою мову скосять,
А завтра вже коситимуть у вас.

Це буде кращий в світі братства прояв,
Коли у пісню зіл'ються слова.
І стане брат за брата рідну мову,
Хор тисячаголосий заспіва.

Віддайте мову — не прохання, а наказ!
Віддайте мову, прорубайте в серці лід,
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час,
Лиш мовою живий козацький рід!