Розлучаюсь я з тобою. І з осінньою порою. Як мені тепер самою... За вікном дощу краплини, Бо сльози не л”ьють. Я благаю, як дитина, тільки не забудь, Тільки не забудь... Не забудь про мене, Як підеш в далекі краї. Не забудь про поцілунки і обійми мої. На життєвім шляху, Ти обрав собі дорогу нелегку. Пригадай про мене, як торкнеться серця печаль. Посеред весни зірви з очей розлуки вуаль. І лети скоріш до дому, я встрічати прийду, Пам”ятай, що я завжди на тебе жду. Я так жду. Я плечей твоїх торкаюсь. Через силу посміхаюсь. Не молюся і не каюсь... Нашого життя картини у мені живуть. І благаю, як дитина, тільки не забудь, Тільки не забудь...