Кожен день я прохожу кілометри, біля мене сотні людей - затерті сюжети, кожен з них щось від мене хоче, але давай я буду просто перехожим. Просинаюсь,відкриваю очі і думаю про тебе,карочє... Не хочу драматизувати, але 7 днів один той самий сон напевно забагато. І ти будеш сміятись, але дуже важко це в собі тримати, неправих програвати. І сказати це можу тільки в пісні - Ти мені потрібна,дійсно! Ніколи не говорю щось просто так, надоїли одноразові тосунки,солодка брехня. Але я вірю все буде,як має бути. Мій Львів,наші вулиці - зійдуться наші маршрути.
Усміхнись...життя одне! Усміхнись...все буде! Усміхнись...я люблю тебе! І не сховати це нікуди...
Я хотів бути для тебе всім чим я можу бути. Стерти,забути не виходить. А люди навколо далі бігають по колу. Так фігово боятись подзвонити тобі,хоча би по-пріколу. Мовчати,чути твій голос десь там по телефону, Повторяти ще раз знову й знову, бо фішка в тому,що нікому ніколи не буде про це відомо. Як завжди ставлю ще раз ту саму дебільну кому. Я пам`ятаю ту розмову, пам`ятаю твій погляд і пусті обіцянки,що все буде добре. Попробуєм ще раз,можливо все вийде в нас. А вибач - я пас,це вже без мене... А в тебе майбутнє таке яскраве і таке шалене. Я буду улибатись дивлячись на тебе зі сцени...
Усміхнись...життя одне! Усміхнись...все буде! Усміхнись...я люблю тебе! І не сховати це нікуди...