Я задивилась у небо… Лелека, Він з батьківщини моєї, здалека. Там, де було все не так, як хотіла, І у чуже, наче птах полетіла.
А там далеко зосталась мама Найдорожча у світі сама. За доню молить сердечно бога, Минають дні А мені сниться, що під вербою Ми розмовляємо вдвох з тобою І найдорожче шепочу слово уві сні.
Твої листи пахнуть м’ятою, нене, Благословінням небесним для мене. А між рядками щоразу читаю Слізьми написане – доню, чекаю!
Бо там далеко зосталась мама Найдорожча у світі сама. За доню молить сердечно бога, Минають дні, А мені сниться, що під вербою Ми розмовляємо вдвох з тобою, І найдорожче шепочу слово уві сні.
Та прийде час – повернуться лелеки, Із країни теплої в край свій далекий. І я, як птаха, вернуся додому, Забуду біль свій розлуку і втому.
Бо там далеко зосталась мама Найдорожча у світі сама. За доню молить сердечно бога, Минають дні, А мені сниться, що під вербою Ми розмовляємо вдвох з тобою, І найдорожче шепочу слово уві сні.