Ми стояли навпроти на відстані протягу.. Теплим холодом віяв вогонь з тих очей. Вона щойно зійшла із вагонного потягу, Я лиш мріяв прожити так сотні ночей. Так далеко і близько були від реальності. І морозною спекою погляд гірчив. Ти шокована трохи моєю зухвалістю. Я б тебе дивував ще десятки років. Ми як Альфа й Омега заковані вічністю. Ми як сонце і місяць-на відстані слів. Ти з дитинства наділена доброю щирістю, Я шукав тебе, мила, мільйони років.