Ми стояли навпроти на відстані протягу..
Теплим холодом віяв вогонь з тих очей.
Вона щойно зійшла із вагонного потягу,
Я лиш мріяв прожити так сотні ночей.
Так далеко і близько були від реальності.
І морозною спекою погляд гірчив.
Ти шокована трохи моєю зухвалістю.
Я б тебе дивував ще десятки років.
Ми як Альфа й Омега заковані вічністю.
Ми як сонце і місяць-на відстані слів.
Ти з дитинства наділена доброю щирістю,
Я шукав тебе, мила, мільйони років.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1