Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, ще тільки мить і мить,
А це уже віки. Ніхто уже й не зна, я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність. І, може, це і є моя найвища сутніть. Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.