І смеркає, і світає, День Божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває. Тільки я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І господа зневажають,— Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають... А що вродить? Побачите, Які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну! Полюбіте щирим серцем Велику руїну! Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не Шукайте, не питайте ТОГО, ЩО немає І на небі, а не тільки На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля