Червень поволі гойда, ранні акацій сни, Там я признався тобі, що покохав назавжди. Солодко медом цвіла пишна акація біла, Тільки не знала вона, з іншим заручена мила.
Приспів (2): Мов наречена розцвіла акація, Медовим цвітом напоїла сни. До неї я спішу як на побачення, Щоб запитати, де тебе знайти.
Ти пам'ятаєш ті дні, може згадай, я чекаю, Як признавався її в тому, що вірно кохаю. Але вона, наче ти, пишно розмаяло літом, Слова - колючі шипи, вкриті замріяним цвітом.
Приспів. (2)
Роки так скоро змело, тільки до себе здалека, Кличе мене за село, акація – біла лелека. Не забарюся, прийду і навіть трішечки скучу, Легко її пригорну акацію ніжну, колючу.