Я - на паперті, ти - по екватору катером. Роздратовано, пінними милями – хвилями. Відчуваю – шукаю строкатими картами. Заворожена штормом, загойдана штилями.
Не зрікаюся світу, не каюся – маюся. Перехожі обтяжують досвідом, осудом. Ти сигналами лиха прощаєшся, граєшся І морськими вузлами зав’язуєш спогади.
За кордони реальності - білими крилами… Не навчило життя пересічності дійсності. Залатаю вітрила надіями – шилами. Не зустрітися нам паралелями Вічності.