Повернися, соловейко, Та й до мого саду, Чи над вечір, чи раненько, Буду тобі рада!
В тім не тільки вишні По тобі сумують, Тут гублю у щемній тиші Я себе самую. В тім саду уже давненько Ніхто не співає. Повернися, соловейко, Я тебе благаю.
Повернися, соловейко, Мій сердечний друже! Чи над вечір, чи раненько, Рятуй мою душу!
Поруч тебе зупинюся У святім причасті, Твоїй пісні уклонюся За хвилини щастя, Ти повідай, що у краї Ти почув, побачив, А я тобі підспіваю, Я тобі підплачу.
Повернися, соловейко, Та й до мого саду, Чи над вечір, чи раненько, Буду тобі рада! Повернися, соловейко, Мій сердечний друже! Чи над вечір, чи раненько, Рятуй мою душу! Рятуй мою душу!
Повернися, соловейко, Та й до мого саду, Чи над вечір, чи раненько, Буду тобі рада! Буду тобі рада!
Чи то правда, що на довго Ти мій сад полишив, А чи стане в нашім домі Хоч колись тепліше? Подивися, як на вітрі Розгойдалась вишня, Я сама не йму вже віри, Де святе, де грішне...