Дивна лінія брови, Губ ласкава лінія, І сама поміж трави, Як озерна лілія. Світить зваба в тих очах Зіркою провісною. І біжить кудись дівча, Щоб зробитись піснею.
Поле дівчині в отвіт Промовляє колосом, Ще й луна гукає вслід Юним, щирим голосом. Все пита: Куди біжиш? Поспішати годі вже. Квітне слово, як спориш, І звучить мелодія!