Я дякую Тобі, мій Бог, за очі, Якими бачу все, що ти створив. Я знаю тих, для кого дні як ночі, Хто бачить сонце тільки в хвилях снів. Я дякую Тобі, мій Бог за руки, Якими можу я тримати хліб. Втирать сльозу, в печальний час розлуки, І працювати можу на землі.
Я дякую Тобі, я дякую Тобі, Прийми Господь подяку! Я радують в Тобі, я радуюсь в Тобі, Прийми Господь подяку!
Я тобі, мій Бог, за ноги, Якими я проходжу всі шляхи. Я зустрічала тих, кого дороги, Не пройдені лишились у житті. Я дякую тобі, мій Бог, за голос, Тебе я славить можу завжди ним. Я знаю тих, кого весь світ навколо, Як і вони, здається, все німим.
Я дякую Тобі, я дякую Тобі, Прийми Господь подяку! Я радуюсь в Тобі, Радуюсь в Тобі, Прийми Господь подяку!
Я дякую Тобі, за хліб насущний, За те, що вдосталь маєм на столі. Були часи тяжкі і не минучі, Як люди помирали на землі. Як крихту хліба золотом вважали, Шматочок той ділили багатьом. Як би вони, його тоді так мали, Як ми сьогодні маєм за столом!
Я дякую Тобі, Я дякую Тобі, Прийми Господь подяку! Я радуюсь в Тобі, радуюсь в Тобі, Прийми Господь подяку!