Я твоє персональне підтвердження бога:
То знемога, то нежить, то кістка у горлі, правець…
Ти підводиш долоні, ховаєш своє лице,
Видихаєш по хмарі гніву, гордині й смогу…
Пр.:
Це карма, мій любий.
Час сплачувати рахунки.
Розмінюй свої зарубки
На поцілунки.
Це карма, мій милий,
Це карма.
Я – твоя персональна кара…
Пручатися – марно.
Ти то камінь, то злива, частіше – маленький хлопчик,
Що так просить забрати додому – назад у осінь,
Захлинається на півслові закутого в шепіт «досить»
Застигає протяжним «до» … видають тільки очі.
Пр.
І я чую тебе, я чую тебе, я – чую.
Я суцільне чутливе серце: кричи і плач…
Нам на двох не забракне ні ніжності, ні тепла
Щоби скласти нарешті зброю…
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1