У полі вітер свою коханку загубив, Залишив справи, її шукати полетів. Вона просила, щоб він їй квіти назбирав, Він все наплутав, гілля багато наламав.
А вона собі під сонечком тихенько спала, Травою вкрилася і снилося їй, Що вітер десь блукає, Вітер мрій, вона його чекає.
У полі вітер свою коханку не знайшов, Вдягнув костюма, на свято у село пішов. Як не крутився, його ніхто не помічав. Він розізлився і в хатах стріхи позривав.
А вона собі під сонечком тихенько спала, Травою вкрилася і снилося їй, Що вітер десь блукає, Вітер мрій, вона його чекає.