День згаса за обрієм, ліг туман долиною, І зоря в небі скоро спалахне. Жду тебе, мій голубе, в лузі під калиною, Пригорни до серця мене. Я люблю, страждаючи, від душі кохаючи, Пригорни до серця мене. |(2)
До зірок і місяць вже виплива закоханий, Розсипа іскри в трави голубі. Тихо все до мене лиш в душу біль непроханий, Жду тебе, мій любий, в журбі. Я, отак хвилюючись, в лузі під калиною, Жду тебе, мій любий, в журбі. |(2)
Не тривож, дівчинонько, серця полум’яного, І не гай марно молоді літа. До зорі ранкової не чекай коханого, Бо вже іншу він пригорта. Не люби, страждаючи, не чекай коханого, Бо вже іншу він пригорта. |(2)
Як себе від розпачу і журби розраяти, Ой до сліз щастя і кохання жаль. Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти Про мою дівочу печаль. Не шуми, червоная, людям не розказуй ти Про мою дівочу печаль. |(2)