Г.С.Сковорода. Сад божественних пісень. Пісня 9-та
Свiй смисл усяка голова трима, А серце всяке - свою любов, В думках одного у людей нема, У вiвцях, козах хтось смак знайшов. Менi ж свобода лиш одна вабна I безпечальна, препроста путь, В життi це мiрка є основна, 3'єднае коло циркуль отут.
Святий мiй Боже i вiкiв творець, Стверди, що клав був ти на скрижаль, Нехай потягне з кiнця в кiнець Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь. Коли неправо бачить десь око, Навчи хуткiше, отче ти мiй, Людей ти бачиш, сидиш високо, - Думок даремних в них рiзнобiй.
Один на схiдний, той - вечiрнiй край Пливуть по щастя з ycix вiтрил, Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай, На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив. Один та й каже: «Онде хтось косить» (3), А iнший мовить: «Мабуть, стриже». А цей: «У воза п'ять колic», - голосить. Скажи: який 6ic мислi сiче?