Степи обійму шовкові, Ліси розцілую любі. Піду в далечинь ранкову, | Де вітер землю голубить. | (2)
Чи вітер, чи літня злива - Усе мені рідне, миле. Немає такого дива, Немає такої сили, Щоб сонце зуміла взяти Та й понести з собою, Щоб в серці моїм здолати Любов до землі святої.
Степи обійму шовкові, Ліси розцілую любі. Піду в далечинь ранкову, | Де вітер землю голубить. | (2)