музика Анатолія Горчинського
слова Олександра Богачука
На пероні, на люднім пероні,
Де при розлуках і зустрічах плачуть,
Хтось розсипав троянди червоні
I, здається, ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди, до людей нелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
У моїм серці чи то обіль, чи то смуток.
Не стрічаєш мене ти сьогодні.
Хтось дарує комусь поцілунок,
А хтось топче троянди червоні.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
На пероні, на тихім пероні
Вже не чути далекого стуку.
Хтось розсипав троянди червоні:
Чи то зустріч свою, чи розлуку…
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
А троянди, а троянди, до людей пелюстками кричать:
“Ми – не квіти, ми – кохання, а кохання не можна топтать”.
Неизвестный исполнитель еще тексты
Другие названия этого текста
- РЕСТОРАН - Троянди (0)
- Неизвестный исполнитель - Троянди на пероні (0)
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2