Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваeмиe рiзною морською сволотою. На берег моря виходить Гамлeт, принц Датський, одягненний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамлeт красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамлeт: Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купатись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляeм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнie? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиздець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чиряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I напис: тут лежить той фраeр, що любив купатись. Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа.
I Гамлeт харкаe у море i його дрючком пиздячить. Пiдходить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй: Мон шер Гамлет! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.
Клавдiй огидно плямкаe губами, iзображая чудний нехуйовий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному простирадлi.
Привид: Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в жопу встромить.
Клавдiй: А-а-а-а!!!
Тiкаe.
Привид: От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на парашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб його eбали в жопу!
Гамлeт: Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiыв, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид: То може ти i м'яса не ыси?
Гамлeт: Нi, не ым я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем дохуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид: Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi... Колi я був царем, eбав я всiх богоносцiв у купi з Львом Товстим. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з дeтства не любив, ще посилав ых на хiмiю eбошить на благо Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!
Гамлeт: Ви, батько, там привидом вже зовсiм заeбали. Щось пиздите, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi eбати, аж дим iз ха- ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзовану бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другоы хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого родного брата, слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт? От вiн i eбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвника. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрючком переeбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлeй вам понакладаeм, шо Данiя здригнеться.
Привид: Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ы як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Зажди ж у мене!
Привид топиться у морi.
Гамлeт: Папаша блядскiй, в доску заeбали. Пiти та випить в бару шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...
Гамлeт уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.
Дiя друга
На сценi збоку стоыть рояль "Стiнвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоыть величезне кацапське крiсло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведмедя серп, у другiй балалайка. Це символiзуe працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, мати Гамлeта i вишиваe комiрець косовроточкi. Вона наспiвуe русопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'якою ходою пидораса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй: Сьогоднi я гуляв на взмор'e з твоым синком красивим. Я конхвету хорошу очeнь, вкусную, eму давав, но он нe взял, мудiла.
Маргарита: Какой чудак, eй богу...
Клавдiй (сам до себе): Я виeбу його.
Клавдiй (до Маргарити): Конхвета Тузiк очeнь нe хуйова.
Маргарита (лагiдно): Бешкетнику...
Клавдiй: Чимось бздить у кабiнетi, неначe хтось насрав нечiстоплотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.
Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтаe Привид.
Привид: Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.
Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Привида, якiй дико регочe i лiтаe по кабiнeту.
Клавдiй: Мiй Привиде, нiякоы хуйнi не робим ми. Ко всiм ж