Я вилітаю у вікно.Тут зайві ліфти, Адже колись давно мене до себе забрали біти. Неможливо просто піти,приступ і ти, Та що знає чому я вночі знов шукаю мотив. На чотирнадцяти квадратах грати, Ржа на гратах,темп в каратах... Куплети буду мати коли знову буде вата. Я непробивний - точка зору мої лати, Десь в сталевих кайданах тримав hip-hop свого солдата. Вже двадцять два,а буря,як гадали,не вщухає Вбиті кроси,очі та короткий хаєр. Стукіт монітору так треба,як серця, А вдача так і хоче мені в цукор підсипати перцю Останню гривню обміняю десь на капу свіжу Яка замінить мені ввечері сон та їжу, Стукать не має сенсу,друже.Я хворий дуже... Потопаю у бітах та навряд зможу одужать.
ПРИСПІВ
Якісна любов чи заподіяна? Непритомний сон чи перевірений? З кутка в куток посмішка бігає... Мрія на двох,замріяна..
НЕМОЙ 2 КУПЛЕТ В моїй сирій квартирі дві кімнати Лиш тільки дві,а знаєш де?Ну,як сказати... Всередині,ти їх не знаєш і не побачиш Але відчуваєш серцем коли небо плаче Коли нема що взяти,ну чи навпаки дати Тоді я зачинаю себе там де "ту-повата" Туди незайде ніхто , бо з кодом домофон І ще старі касети всунуті в магнітофон Ліжко...До самої стелі... Так,як на фото в п"ятизірковому готелі Стіл,крісло,попіл та числа Де букви у ноутбуці наповнюються змістом Потім з шухляди гроші,мінус на балванку Стою і стукаю до студії з самого ранку На гірше як завжди запрограмований Вірш як вірш та тільки намальований.