Нестерчук Володимир - Кінець світу "На сцені (2012)" | Текст песни

• Тексты песен
• Нестерчук Володимир
• Кінець світу "На сцені (2012)"

Музичне оздоблення - Андрій Бочко
Текст та ідея - Нестерчук Володимир

Сьогодні було зовсім холодно. Це те сьогодні, яке було б вчора, якщо було б завтра. Але завтра немає і все що в мене було це тільки сьогодні. Цей день був холодним як твої губи, тоді коли ти поцілувала мене в останнє. Я тоді ще зрозумів - що все це кінець, це кінець світу і далі нічого бути просто не може. Це як критична помилка в програмі, це коли цикл більше не повторюється бо щось пішло не так і цього вже не виправити. Треба лише запустити все з початку, але не в цьому кіно, не в цій історії. Здається з того моменту як я відчув ці холодні губи на своїй щоці пройшло хвилин 20, а не два роки. Я зовсім розучився відчувати час, він танув у моїх руках як відчуття твоїх долоней. Більше нічого не мало сенсу. Стало занадто холодно... кажуть, що холоду не існує - це просто відсутність тепла. Мабуть і самоти не існує - це просто відсутність тебе, і смерті не існує - це просто відсутність життя. Це просто... чуєте?
Я лиш на мить поглянув на те що мене оточувало - перелякані люди, більше схожих на стадо чим на пастухів, більше схожі на пішаків, чим королев і королів. Я побачив себе у відображенні розбитої вітрини - я був більше схожий на мертвого чим на живого, більше напівстертого чим нового. Адже мій світ давно припинив своє існування, там стався Апокаліпсис, моє серце вкрило лютою кригою, а в душі почався Льодовиковий період, та головне там більше не було нічого живого, нічого щоб могло дати життя. В мене нічого не залишилось більше, мене ж обікрали до останньої ниточки ще того літа, і я так нічого і не зміг собі повернути. Я був багатим ззовні і збіднілим в середені. Пам`ятаєш, я казав - що хотів би навпаки. Я казав тобі що будуть варті ті рахунки в банку і от вони нічого не варті. В моїй душі пусто, і раптом я знаходжу там останню заховавшуся між щелин маленьку коштовність... Я просто згадав твої очі, твої до болю блакитні очі, твою теплу як літо усмішку...
все закружляло навколо як в скаженому вальсі, як на перемотці кіно, а я просто стою і дивлюсь сліпим поглядом в далич і раптом усвідомлюю: ні-ні, це не може бути кінець, це не кінець, це початок вічності. Навколо мене у швидкому танці кружляла смерть, вона запрошувала на танок то одного то іншого, а я все дивився в далич... І от щось раптом вдарило болюче в груди, щось пробило моє крижане серце, і на очах з`явились сльози, такі гарячі, такі теплі, як твоя любов. Мене било і било в груди, я плювався кровю, але до останнього моменту дивився у твої уявлені блакині очі, і до останнього моменту в мене текли сльози, які змивали весь бруд і топили всю кригу що в мені з`явились за весь цей час. І коли наступив кінець усьому за мною прийшла вічність, бо ту Любов так ніщо і не змогло знищити...