Нестерчук Володимир - На сцені "На сцені (2012)" | Текст песни

• Тексты песен
• Нестерчук Володимир
• На сцені "На сцені (2012)"

Музичне оздоблення - Андрій Бочко
Текст та ідея - Нестерчук Володимир

От у кімнаті увімкнули світло і я знов на сцені, я знов когось граю, його роль мені знайома я сказав би до болю, як би цей біль був справжнім. Навколо мене такі ж актори, всі когось грають... подивіться на неї як вона захопилась грою, як старанно вона вдає почуття, емоції, грає мімікою обличчя і навіть плаче... зачаровані постановкою глядачі думають що це правда, але насправді, серце її незворушне, воно навіть не б`ється. Я йду а навколо декорації, сцени насилля, спроби домінації, все це повторюється наче афермації, із дня в день і всі чекають коли впаде занавіс, коли хтось прийде поплескає в долоні і скаже - ну, все Зіграно!, молодці. А він все не падає цей занавіс, ніхто нічого не говорить, і всі далі грають свої ролі ніби закуті у них. І приходить момент, коли хочеться зірвати маску прямо посеред постановки і крикнути на все горло - НЕ вірю, не вірю, не вірю! - ні тобі, ні тобі, ні тобі - це все брехня, це все неправда! Знаєте, ви ж просто нікчемні боягузи, які ховають свої обличчя за масками, а себе справжніх за придуманими ролями! І ось я кричу, глядачі переглядаються... актори на мить зупинились, подивились на мене витончено фальшивим здивуванням, лише на мить і одразу ж продовжили гру далі. А я хочу втекти за куліси, я шукаю їх поглядом і тільки зараз розумію, що давно забув дорогу туди, я забув скільки я вже на цій сцені, і я боюсь що цей театр ніколи не закінчиться. Актори помирають прямо на сцені але постановка все-одно йде без упину...
Подивіться на нас в наших бутафорських безглуздих костюмах, як ми боїмось бути тими ким є насправді, боїмось що нас закреслить рука рецензента, яка затвердила лиш певні, заграні до болючої аскомини, ролі. Всі хтось, тільки одразу ж і ніхто. Куди не озернись у кожного на обличчі маска у кожного на обличчі грим, і всі знають що це все неправда, що все це лиш елементи гри.
А тепер подивіться, от я справжній - без масок і без гриму, без потреби бути оціненим, без яскравих костюмів, без заучених пасажів, без акторських рухів і без перебільшення емоцій, не цікавий звикшому до брехні оку. Ви смієтесь наді мною, що я не такий, як хтось, а я сміюсь з вас, що ви перетворені в безлике ніщо! Що вас зіграє кожен. А я справжній, той кого вам ніколи не зіграти...