Гуру ПесенН.З. - Лiна Костенко. Астральний зойк | Текст песни
Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам'ятався в зоряній пустелі.
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.
Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.
Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.
Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.
Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про -
Про те, як вітер гілочку колише.
Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?
Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету...
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!
АСТРАЛЬНЫЙ ВСКРИК (перевод П.Голубкова, редакция Н.Ляпунова)
Привет вам, люди! Снег в крови. Дантес.
Пустыня звёздная — моя постель.
Всё то, что на земле имело вес,
осыпалось, как мёртвый иммортель.
Там, на земле, что пало, отцвело,
зелёным было, розовым иль синим,
я одолжил у ветра, как крыло,
и вижу землю за века отныне.
Жизнь без души — как утро без зари,
здесь строфы не на чем писать и строки,
но предки все — арапы, пушкари —
кричат во мне... согреться бы хоть трохи...
Я сам не знаю, сколько здесь пробуду.
Я не хочу ни вечности, ни славы.
В вечности холодно. Хочу я в Петербург,
тепло одеться и хлебнуть какао.
Там, на столе, лежит мое перо.
Оно лежит, оно давно не пишет.
Им написать хочу стихи я про...
Про то, как ветер веточку колышет.
Хочу подняться утром до зари.
Любить Её. Ждать писем из Одессы.
Хочу свободы, воли!.. А цари?
Хочу жить вольной жизнью!.. А Дантесы?
Я сто поэм наметил написать,
а ведь смотрю-то в дуло пистолета…
В вечности холодно. И в жизни замерзать
я стал. О, Боже, скрыться где поэту?!.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1