Як ніч мя покриє,
Зіронька затліє,
Тоді казалась прийдеш,
Зіронькі сияють,
Тебе виглядають,
Коли ж, ах коли ж ти вийдеш?
В долині чудесній,
При луні небесній,
Щасливась була ти і я;
Тодішні хвилі
Єще днесь мні милі,
Ах, любко, голубко тись моя!
Де ж ти ся поділа,
Ти доле щаслива,
Подруго моїх давних літ?
Не вернеш ніколи,
Продалась поволи,
Пропалась в облачний там сьвіт.
Судьба розлучила
З тобою мя, мила,
Натхнула мя лиш гадков тов:
Де зіркі яскраві,
Гень – в небі синяві,
Возьми, ах! возьми мя з собов!
Бо сьвіт той прекрасний,
В котрім я нещасний,
Як в пущи самотний би-м жив,
І числив дни, хвилі,
Котрі б нас злучили,
І в котрих би-м вже не тужив.
Джерело:
Галицькі украінськi народні пiсні. – Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1900. – 140 с.
Нижанковський Олександр Йосипоович еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1