І знову погляд в нікуди – моя свобода… Заради Бога проливають воду послідовно. Послідовники слідкують за слідами старців, В книгах трухлявих, і все даремно мабуть. Шукають суть – у воді мутній не почути. Моя суб’єктивність має місце бути. Я відсутній там (Там!..), де ви шукали світи та нікне З нами ті, що мали знання відступали назад… Твій брат – ворог, в порохівницях чуєш шорох? То буде страх, ворох твої питань. Перманентний приціл… Стій! Застій суспільства, моноліт свідомості І знову ідол руки підіймає в лабіринтах цих відповідей своїх. Знаю праві ви, моїх думок набір. Перелік питань-знань нікому непотрібних, Нас не видно: дим, тиша і всюди тільки вітер.