Ніколассон - Вежа Старого Заходу (муз. Goldmund) | Текст песни

• Тексты песен
• Ніколассон
• Вежа Старого Заходу (муз. Goldmund)

https://vk.com/nikolasson_poetry

Я дивився з верхівки Вежі Старого Заходу,
як повільно сонце сповзає у спальник обрію
і, вмостившись, свою вечерю густенько здобрює
молодими зірками – для кращого смаку й запаху.
Я дивився, як небо повільно чорніє тишею,
і вдихав, ніби куриво, хмари, що ледве жевріли,
а, вмираючи, вибухали дрібними зернами,
що відродять їх на світанку, з туману вишиють.
І коли споночіло, я в темряву щільно кутався,
і ділився зі світляками думками й настроєм,
я учив їх жити, я був їх царем і пастирем,
і від мене у них – вся совість, від мене спокута вся.

І від наших розмов, здавалось, із міста страхи йдуть,
і тікають, біжать до моря, зібравши сили всі…
День надовго заснув. Боронить його сон лишилися
лише ми та самотня Вежа Старого Заходу.