Брате мій. Друже мій. Вовчий королю. Пам'ять стирають роки та круки. Змалку були нам розписані ролі, Ті, що зламали Стіна й Близнюки. Ти мав би сісти на лордове місце, Я би пішов за тобою будь-де, Але богам - і новим, і батьківським - Іноді смішно від планів людей. Я повернувся зі світу полеглих, Встань же і ти, і веди мене знов! Хто би подумав що буде нелегко Взимку людині із іменем \"Сноу\"? Північ бастарда б ніколи не визнала, Хай би яке він там зло поборов. Та як збуваються давні девізи, то Воля і віра - сильніші за кров. Снігом сріблиться чардревове листя, Близько... Зосталися лічені дні. Північ віднині - моє королівство, Дар і тягар, що вручили мені. Небо Гайтауерів ріжеться білими Крилами вісників лиха німих, Що ми зробили і що пропустили ми, Щоб не лягти під ударом зими?
Брате мій. Друже мій. Вовчий королю мій В небі пророцтва виписує смог Змалку ми мріяли бути героями. Я обіцяю, що буду.