Ніколассон - Вокзали, ч. 2 (муз. Iday) | Текст песни

• Тексты песен
• Ніколассон
• Вокзали, ч. 2 (муз. Iday)

https://vk.com/nikolasson_poetry

Поїзди, чий запах завжди один,
Дали мені більше скарбів для пошуків,
Ніж усі пісні,
Вечори,
Ряди
Закручених літер в старих зошитах.
Вагони дали мені більше мрій,
Ніж казки, в які я малим вірив.
Сусіди дрімали,
Котел горів,
А я шукав на небі сузір'я.
Обрій рубали дерев зубці,
Розгризаючи неба нічного пла́то.
Я тримав весь світ у своїй руці,
І в цю мить - клянуся - я міг літати
За найвищими межами висоти,
Там, де видно усе - особливо душі.
В очах незнайомців я бачив світи,
Що і точка опори не дасть зрушити.

Стукіт коліс,
Порожній вагон,
І слова, що повнять мене дощерті...
Я сказав вокзалам вже стільки всього,
Що кожен рядок здається затертим.
Заклейми це як романтичну хрінь,
Чи спиши на градус. Та це - пізніше.
Хай для тебе це ігри (а я - у грі),
Але знаєш,
ЩО
для мене вірші?

Понуре світло дрижить на стелі
Навушники вміло ховають звук...

Мої вірші - це сонні сільські оселі,
Що махають поїзду вербами рук.

Доріжка на озері в'ється коброю,
Дорога у травах - несе вперед...

Мої вірші - це місячний ріг над обрієм,
Що плавцем виринає з рядів дерев.

На порожніх станціях пахне трава
Вітри заплелись на згарищах днів...

Мої вірші - це нижня моя бокова,
Дорожній плейлист
І глибока ніч.


Ніколассон еще тексты